Оксана Коваленко: життя з нуля і «чоловіча» професія
«Вирішила, що я точно маю десь знадобитися своїй країні. Знаю, що ця професія вважається чоловічою, але чоловіки зараз на війні. Тому вирішила навчатися, щоб зробити власний внесок у відновлення України»,
розповідає Оксана Коваленко, вимушена переселенка з Торецька, Донецької області
Оксані 57 років. Вона має інвалідність із дитинства і слабке здоров’я, але все життя покладалася лише на власні сили.
У 2014 році, коли російська агресія охопила Донеччину, жінка зробила свідомий вибір залишатися з Україною. Разом із сином вона покинула окупований Донецьк і переїхала до Торецька. Та у 2022 році війна знову змусила її рятуватися. Два місяці Оксана із сином провели в підвалі власного будинку, коли навколо точилися бої. Коли земля не стихала від вибухів, а в повітрі постійно був запах диму, вони намагалися вижити. Їм це вдалося.
«Після виїзду з Торецька ми із сином оселилися в Полтавській області, а згодом переїхали в невеличке село поблизу Дніпра. Там нам вдалося знайти стареньку занедбану хатинку й ми придбали її в розтермінування. Усі гроші: мою пенсію та зарплату сина витрачаємо на виплати за цю хату», — ділиться Оксана.
Попри пережитий стрес і проблеми зі здоров’ям, зокрема кілька інфарктів та ускладнення цукрового діабету, Оксана вирішила робити все можливе, щоб змінити ситуацію.
Про навчання в Дніпрі від Skills4Recovery вона дізналася від сусіда й одразу подала заявку. Робота руками її ніколи не лякала.
Оксана наполегливо навчалася, ставила запитання викладачам і опановувала нові навички. Отриманий досвід уже допомагає їй у повсякденному житті. Під час ремонту у власному будинку вона самостійно змогла усунути проблему з електрикою.
Одногрупники Оксани під час практичного навчання
Сьогодні жінка планує знайти роботу, аби ще більше практикуватися та набувати реальний досвід на підприємстві. Оксана налаштована оптимістично, каже, що їй зовсім не страшно розвиватися в «нежіночій» справі, бо жінки можуть усе.
«Понад усе мрію про мир і власний дім. Тому готова працювати віддано і старанно. Хочу бути корисною країні й мати можливість жити гідно. Сумую за своєю великою домівкою в Торецьку. За моїми розкішними квітучими клумбами, які завжди притягували очі захоплених сусідів. Але зараз моє місто — це купа каменю. І болю. Я ж обираю інший шлях — життя. Я зроблю все, щоби посіяти нові квіти у власному саду біля хати», — каже Оксана.
Довідково
Навчання проходило в межах проєкту «Навички для інклюзивності: навчання на робочому місці для активізації вразливих груп», що впроваджується ГО «Український професійний розвиток» за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).
Проєкт спрямований на розширення можливостей людей з інвалідністю та тих, хто звільнився з військової служби, активізацію та реінтеграцію їх на ринку праці за допомогою програм перекваліфікації в галузях економіки, що мають відношення до відновлення попиту та відповідають кваліфікації цільових груп людей.