Катерина Чубко: як директорка господарства стала трактористкою
«Найбільша перевага проєкту — можливість навчатися без відриву від роботи та здобувати нові кваліфікації, які роблять працівників універсальнішими»,
каже Катерина Чубко, директорка господарства на Львівщині.
Катерина вже шість років керує господарством, яке входить до групи компаній ТМ «ВІЛІЯ». За освітою вона інженерка-технологиня, а сьогодні відповідає за понад 10 тисяч гектарів землі та команду із 67 працівників.
Катерина завжди йшла за тим, що її цікавило. Так вона почала захоплюватися тракторами: розпитувала колег про різну техніку й просила дозволити їй сісти за кермо та проїхатися.
Після початку повномасштабного вторгнення бажання опанувати трактор перетворилося на практичну необхідність. Через мобілізацію працівників господарство дедалі частіше стикалося з кадровими викликами. Багато механізаторів стали на захист країни. Деякі з них, на жаль, загинули. Тож уміння працювати з технікою стало для керівниці ще й способом підстрахувати команду в критичний момент.
«Коли жнива, ми взагалі не зупиняємося. Якщо тракторист чи комбайнер обідає, то хтось має сісти на його техніку і продовжити роботу. Були моменти, коли “прилітало” в поле під час роботи. Я просто хочу бути готовою вирішити будь-яку ситуацію», — пояснює вона.
Минулого року Катерина отримала посвідчення тракториста-машиніста категорії А1 і тепер може офіційно працювати на легких тракторах під час виконання сільськогосподарських робіт. Наступна мета — категорія А2 для роботи з потужнішою технікою. Тож сьогодні Катерина бере участь у проєкті перекваліфікації «Від навчання до працевлаштування», який реалізує Національна установа розвитку в межах Skills4Recovery.
Особливо цінним вона вважає те, що навчається разом із колегами: головним агрономом і головним інженером. Матеріали курсу команда обговорює разом, ділиться досвідом і дискутує з викладачами.
«Ми практики, вони теоретики. І саме в цьому народжується найцікавіше», — зазначає Катерина.
Директорка переконана, що професія тракториста-машиніста набагато складніша, ніж може здатися. Робота вимагає не лише вміння керувати технікою, а й знань із різних сфер і готовності швидко реагувати на нестандартні ситуації.
«Коли їдеш на тракторі й за тобою є ще вантаж, треба розуміти кут повороту, правильно розвернутися, не нашкодити ні собі, ні іншим, безпечно працювати поблизу ліній електропередач. Треба розуміти показники приладів, механізми керування, знати основні несправності та те, що робити, якщо трактор загорівся або зупинився», — розповідає вона.
Окреме задоволення Катерині приносить можливість бачити поле зсередини та помічати те, що залишається непомітним з офісу.
«Є технологічні помилки, десь є прогалини в посівах, десь недостатньо обробили поле, а іноді треба зупинитися й до чогось придивитися. Усе це побачиш тільки з кабіни трактора. Крім того, мої хлопці знають: якщо я захочу щось перевірити, то сама сяду і перевірю. Тому вони завжди намагаються казати мені правду», — усміхається Катерина.
У компанії вона наразі єдина жінка-трактористка. Проте Катерина переконана, що війна вже перекваліфікувала багатьох українських жінок.
«Війна показала зовсім інший вимір жіночності в Україні. Жінки не сидять склавши руки, поки чоловіки воюють. Я це і в селах бачу: родина мала пай і маленький трактор, чоловік пішов на фронт, а за рік уже бачиш жінку за кермом — вона працює в полі», — говорить Катерина.
Попереду — чергові жнива й нові виклики. Через війну аграрний сектор продовжує відчувати нестачу кадрів, але Катерина переконана: зупинятися не можна. Вона добре пам’ятає весну 2022 року, коли багато хто не розумів, що буде далі та чи варто взагалі виходити в поле.
«Ми сідали з інженерами, навіть не з трактористами, і сіяли. Пам’ятаю, приїхав французький телеканал, а ми саме розкидали в полі мінеральні добрива. Вони запитали: “Як ви бачите своє майбутнє?” А я відповіла: “От у полях і бачимо. Ракети летять, а ми сіємо, будемо сіяти й будемо збирати”. І з таким настроєм ідемо далі», — розповідає Катерина.
Саме цей принцип залишається для неї головним і сьогодні: працювати, вчитися нового та рухатися вперед попри будь-які обставини.
Довідково
Проєкт «Від навчання до працевлаштування: професійне навчання для жінок та інших цільових груп» впроваджується Національною установою розвитку (НУР) за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).