14 липня 2026 року в Києві відбувся круглий стіл «Будівельні кадри для відбудови України: Дорожня карта розвитку кадрової спроможності будівельного сектору України на 2026–2030 роки». Захід організувала Конфедерація будівельників України в межах мультидонорської ініціативи Skills4Recovery.
Представники держави, будівельного бізнесу, галузевих асоціацій, закладів освіти, Державної служби зайнятості, Національного агентства кваліфікацій, професійних спілок і міжнародних організацій обговорили один із ключових викликів відбудови — нестачу кваліфікованих працівників та невідповідність їхніх навичок сучасним потребам галузі.
Будівництво безпосередньо визначатиме темпи відновлення житла, соціальних об’єктів, транспортної та інженерної інфраструктури. Водночас галузь відчуває гострий дефіцит працівників, який посилюють мобілізація, міграція, демографічні зміни та нестабільність замовлень.
За даними Державної служби зайнятості, на Єдиному порталі вакансій наразі розміщено близько 6 тисяч пропозицій роботи у будівельній галузі, тоді як серед зареєстрованих безробітних лише близько 2 тисяч людей мають відповідний досвід або освіту. Водночас із приблизно 4 тисяч ваучерів на навчання, виданих цього року, лише близько 100 стосувалися будівельних професій і спеціальностей.
Потреба в кадрах зростатиме. За прогнозом ринку праці, представленим Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства, до 2036 року кількість зайнятих у будівництві має зрости з нинішніх приблизно 520 тисяч до 1,2 мільйона людей. Це потребуватиме не лише залучення нових працівників, а й швидкого перенавчання, тіснішої співпраці бізнесу з освітою та ширшого застосування практичних форматів підготовки.
Перше комплексне дослідження потреб будівельного бізнесу
Центральною частиною круглого столу стала презентація першого комплексного галузевого дослідження попиту на робітничі професії у будівництві. Раніше системного дослідження такого масштабу, зосередженого саме на моделях зайнятості, наймі, навчанні працівників і співпраці бізнесу із закладами професійної освіти, у будівельній галузі не проводили.
Дослідження здійснила компанія CBR у квітні–червні 2026 року. Воно поєднало опитування репрезентативної вибірки 200 будівельних компаній та 20 глибинних інтерв’ю з представниками бізнесу, виробників будівельних матеріалів, галузевих асоціацій, профспілок, закладів професійної освіти й органів влади.
Результати представила керівниця відділу B2B і стратегічних досліджень CBR Тетяна Ситник.
Дослідження показало, що проблема має не лише кількісний, а й якісний вимір. Найбільш затребуваними професіями є зварювальники, муляри, електромонтажники, бетонярі, електрики та сантехніки. Підприємствам складно знайти кандидатів узагалі, а серед тих, хто виходить на ринок, часто бракує людей із необхідними практичними навичками. Особливо критичними вимоги до досвіду та кваліфікації є для зварювальників.
Ще одна проблема — відставання навчальних програм від технологій, обладнання та матеріалів, які вже використовує бізнес. За оцінками учасників дослідження, цей розрив може сягати 20–30 років. Тому головним очікуванням роботодавців від системи професійної освіти є збільшення частки практичного навчання, оновлення матеріальної бази та активніше залучення бізнесу до підготовки фахівців.
Водночас дослідження засвідчило готовність компаній бути частиною рішення:
- 77% опитаних уже співпрацюють із закладами освіти, хоча переважно у форматі практики студентів і найму випускників;
- 65% готові наймати людей без досвіду та фінансувати їхнє короткострокове навчання;
- 34% готові частково або повністю оплачувати навчання своїх працівників у закладах професійної освіти;
- 54% підтримують активнішу участь бізнесу у формуванні професійних стандартів і навчальних програм;
- 47% підтримують запровадження єдиної ID-картки будівельника для обліку кваліфікацій, досвіду, навчання та допусків.
Разом із тим нестабільність замовлень і сезонність стримують довгострокові інвестиції у працівників. Для будівництва характерна модель, за якої компанії утримують відносно невеликий постійний штат, а в періоди повного завантаження додатково залучають працівників і самозайняті бригади. Це означає, що система підготовки має враховувати не лише традиційне працевлаштування, а й проєктну роботу, субпідряд і бригадні форми зайнятості.
Дорожня карта як відповідь на виявлені проблеми
Результати дослідження стали основою для обговорення проєкту Дорожньої карти розвитку кадрової спроможності будівельного сектору України на 2026–2030 роки.
Концепцію документа представила голова Комітету КБУ з питань законопроєктної та нормативної діяльності, партнерка юридичної компанії Altelaw&Sempra та членкиня Ради директорів КБУ Ольга Сидорчук.
Дорожня карта має перетворити виявлені проблеми на послідовний план дій для держави, роботодавців, закладів освіти і міжнародних партнерів. Вона пропонує рухатися поетапно: визначити пріоритетні професії та регіони, запустити пілотні програми, перевірити нові формати навчання на практиці, а найбільш дієві рішення — закріпити й масштабувати.
Окрему роль у цій моделі має відігравати Галузева рада. Вона має стати постійним майданчиком для координації між бізнесом, державою та закладами освіти.
Результати пілотів — зокрема завершення навчання, підтвердження кваліфікацій і працевлаштування учасників — мають стати основою для подальшого розвитку системи.
Наступний крок — презентація Дорожньої карти
Пропозиції, зібрані під час круглого столу, використають для доопрацювання документа.
Фінальну Дорожню карту розвитку кадрової спроможності будівельного сектору України на 2026–2030 роки представлять 5 серпня 2026 року. Під час презентації учасники ознайомляться з узгодженими напрямами роботи та подальшими кроками для практичного впровадження запропонованих рішень.
Skills4Recovery спільно співфінансується Європейським Союзом, Німеччиною, Польщею, Естонією та Данією. Ініціативу реалізують Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH і Solidarity Fund PL.
